img_6195

Практика Верховного Суду із сімейних спорів

Судова практика Верховного Суду в деяких випадках є мінливою й суперечливою, а в окремих питаннях, навпаки, є усталеною й послідовною протягом декількох років.

Серед категорій сімейних справ, які розглядають суди, найчастіше можна виокремити такі: спадкові відносини, спори щодо стягнення аліментів, поділу майна подружжя та, зокрема, встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу знову ж таки з метою поділу майна подружжя.

nasledstvo-ukraina

Щодо спадкових спорів варто виділити справи, де особи встановлюють поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Оскільки часто-густо громадяни вважають, що в суді поновити такий строк не становитиме проблем. Проте практика доводить якраз інше.

Так, Касаційний цивільний суд (далі – КЦС) у постанові від 29.07.2021 р. у справі № 766/81/20 указав, що сам собою факт відсутності інформації про смерть спадкодавця не може бути поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, визначеного ч. 1 ст. 1270 ЦК України.

“Однак, задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, взяв до уваги не лише той факт, що позивачу, як єдиному спадкоємцю першої черги за законом, не повідомляли про смерть батька, але й те, що наявними у матеріалах справи належними доказами достовірно підтвердилося, що у період з 03 січня 2019 року до 15 вересня 2019 року позивач перебував у відрядженні за межами міста і не міг дістатися до м. Херсона, у зв’язку з особливостями розташування об’єктів охорони та відсутністю навігації у зимовий період. Ці обставини у своїй сукупності перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені законом строки, є поважними причинами пропуску цього строку”.

Крім того, КЦС зазначив, що необізнаність щодо неприйняття спадщини особою, на

користь якої складено заповіт, не є поважною причиною для поновлення строку для
прийняття спадщини.

– Постанова КЦС від 19.04.2021 р. у справі № 302/396/17

Водночас у вказаній категорії справ КЦС зробив висновок, що необізнаність особи про смерть спадкодавця є неповажною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, на відміну від необізнаності особи про наявність заповіту на її користь.
– Постанова КЦС від 16.04.2021 р. у справі № 480/1544/18

“Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи знала ОСОБА_1 про наявність заповіту, оскільки як на підставу для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач зазначала, що вона не знала про смерть спадкодавця. Як свідчать матеріали справи, зокрема, зміст її позовної заяви та апеляційної скарги, про необізнаність про наявність заповіту при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 не вказувала”.
У частині заповіту КЦС закріпив згадану вище позицію в постанові від 15.04.2021 р. у справі №591/1271/18, де зауважив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, за встановлених у цій справі обставин, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Водночас щодо строків позовної давності у справах щодо поновлення строку для прийняття спадщини Верховний Суд наголошує, що строк позовної давності рахують із дня, коли особа дізналася про наявність на її користь заповіту, а отже і права на спадкування, яке в разі пропуску строку для прийняття спадщини підлягає поновленню через визначення додаткового строку для її прийняття.
– Постанова КЦС від 15.04.2021 р. у справі № 591/1271/18

Крім того, окремо Верховний Суд звертає увагу та визначає поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини повідомлення спадкоємця нотаріальною конторою після спливу 6-місячного строку для прийняття спадщини, про що зазначає КЦС у постанові від 03.06.2021 р. у справі № 636/1160/19.
Якщо йдеться про усунення від права на спадкування, то суди послідовні у висновках й одностайні в позиції, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги в разі можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Наприклад, “у вказаній справі матеріали не містять довідок про доходи сторін та померлого ОСОБА_3, так само як і доказів того, що ОСОБА_3 особисто повідомляв відповідачу про потребу від нього матеріальної, фізичної та психологічної допомоги, а останній умисно ухилявся від їх надання, а з лютого 2020 року перестав відповідати на телефонні дзвінки батька”.
– Постанова КЦС від 29.06.2021 р. у справі № 750/9209/20-ц

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у справах щодо зміни черговості спадкування, як-от: для задоволення позову щодо зміни черговості права на спадкування необхідно довести сукупність тих фактів, що особа протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу ъ спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
– Постанова КЦС від 19.04.2021 р. у справі № 553/1464/19

Крім того, варто звернути особливу увагу на постанову КЦС від 28.07.2021 р. у справі № 755/10979/19, де суд зазначив, що встановлення особою факту проживання зі спадкоємцем не менше як 5 років у період до 2004 року не має юридичного значення для отримання права на спадкування за законом четвертої черги.

Divorce.

У категорії спорів щодо аліментних зобов’язань Верховний Суд у виключних випадках звільняє особу від обов’язку щодо сплати аліментів на утримання дитини та зазначає, що виключення запису про батьківство є обставиною, що має істотне значення в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України і є підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, що утворилась за період, коли особу було зазначено батьком дитини.
– Постанова КЦС від 21.07.2021 р. у справі № 477/1165/20

Водночас необізнаність батька в момент реєстрації народження дитини про відсутність кровної спорідненості з нею є підставою для виключення з актового запису відомостей про батька.
– Постанова КЦС від 14.06.2021 р. у справі № 532/1348/19

Що надалі звільняє особу від сплати аліментів на утримання дитини, з якою в особи немає кровної спорідненості та, відповідно, не виникає обов’язку щодо її утримання?

Під час розгляду справ про поділ майна подружжя суди враховують значну кількість обставин, що мають істотне значення для розгляду справи. Тому у вказаній категорії практика є мінливою й інколи непередбачуваною.

Зокрема, у постанові КЦС від 06.04.2021 р. у справі № 695/2112/16-ц суд зазначив, що факт передання коштів родичем одного із членів сім’ї на купівлю спільного майна в інтересах сім’ї не може свідчити про те, що ці кошти передано на особисті потреби лише комусь одному конкретно з подружжя та вони є його особистим майном.

Водночас майно, набуте одним із подружжя за договором довічного утримання, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягає поділу в рівних частках.
– Постанова КЦС від 01.04.2021 р. у справі № 185/3086/18

На сьогодні популяризується питання щодо поділу майнових прав на нерухоме майно, оскільки нерідко подружжя інвестує кошти в об’єкт нерухомості, який ще не набув матеріального відображення, проте кошти витрачено й шлюбні відносини між особами припинено.

Так, Верховний Суд указує, що об’єктом права спільної сумісної власності подружжя є як об’єкти матеріального світу, так і майнові права й обов’язки. Якщо грошові кошти за договором купівліпродажу майнових прав сплачено в повному обсязі під час перебування сторін у шлюбі, то під час поділу майна застосовують положення СК України.
– Постанова КЦС від 14.02.2018 р. у справі № 520/1740/15-ц

Водночас КЦС зазначає, що майно є особистою приватною власністю особи в разі, якщо за попередніми договорами вона придбала та сплатила кошти за нього особисто до укладення шлюбу. Навіть якщо право власності зареєстровано за особою після реєстрації шлюбу.
– Постанова КЦС від 20.05.2019 р. у справі № 463/4023/16-ц

Щодо моменту припинення шлюбних відносин, то в постанові КЦС від 17.06.2021 р. у справі № 456/3506/16-ц суд зробив висновок, відповідно до якого майно, придбане на наступний день після набрання рішенням про розірвання шлюбу законної сили, є особистою приватною власністю особи, якщо один із колишнього подружжя не доведе спільне набуття коштів для придбання майна або факт перебування осіб у фактичних шлюбних відносинах.

Крім того, немає підстав уважати майно спільною сумісною власністю подружжя, якщо воно придбано в період перегляду заочного рішення суду щодо розірвання шлюбу. Оскільки цим же рішення установлено, що фактичні відносини припинено між сторонами до моменту придбання такого майна.
– Постанова КЦС від 30.06.2021 р. у справі № 619/4431/16

maxresdefault

За останні роки спостерігається тенденція до стрімкої популяризації цивільних шлюбів. Проте поділ майна, яке особи придбали під час проживання однією сім’єю, інколи може мати непередбачуваний характер. 

Оскільки для встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу не є достатнім доказом наявність оформлених у різні періоди часу передплат на періодичні видання та замовлення товару на ім’я позивача за адресою відповідача. Обов’язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім’ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (Рішення Конституційного Суду України від 03.06.99 р. № 5-рп/99).
– Постанова КЦС від 28.07.2021 р. у справі № 583/3251/17

Проте КЦС указав, що підставою для надання майну, придбаному під час проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, статусу спільної сумісної власності є наявність у договорі купівлі-продажу зазначення того, що особа перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншою особою та наявна згода такої особи на придбання майна.
– Постанова КЦС від 03.06.2021 р. у справі № 748/1943/19


ВИСНОВОК:
Отже, практика Верховного Суду із сімейних спорів є доволі мінливою й охоплює широке коло правовідносин. Аналіз правових висновків Касаційного цивільного суду в сімейних правовідносинах дає підстави стверджувати, що за умови правильного вибору особою способу захисту її порушених прав і надання суду достатньої кількості належних, допустимих і достовірних доказів можливо домогтися вирішення спору, що, відповідно до закону, забезпечить реалізацію порушених прав особи, яка звернулася до суду.

Якщо у Вас виникли додаткові питання для отримання консультації телефонуйте в Адвокатське об’єднання «Вишневий і Партнери»:  + 38 (098) 000 2411 або пишіть: vyshnevyi.partners@gmail.com

Ми в соціальних мережах:

Facebook  https://www.facebook.com/Vyshnevyi.partners

Instagram https://www.instagram.com/vyshnevyi_partners/

Telegram  https://t.me/vyshnevyi

Youtube https://www.youtube.com/channel/UC3Az6EVAf9brHkaSETZvI